господа
ГОСПОДА, и, ж. 1. Домашнє житло; домівка. Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі.. Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! (Мирний, III, 1954, 11); Він щедро частував кожного, хто завітав до його господи - спеціально заарендованого будиночка над самим Дніпром (Дмит., Розлука, 1957, 194).
2. Господарство (у 5, 6 знач.). - Мені із нею [дійницею] не носиться, Тобі ж, в господі, пригодиться (Бор., Тв., 1957, 154); Жартуючи, він довго нас водив По всій колгоспній чепурній господі (Рильський, Сад.., 1955, 64); Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора (Котл., 1,1952,67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | господа | господи |
Родовий | господи | господ |
Давальний | господі | господам |
Знахідний | господу | господи |
Орудний | господою | господами |
Місцевий | на/у господі | на/у господах |
Кличний | господо | господи |
господь
ГОСПОДЬ, господа, ч. Одна з назв бога у християн. Вкраїно! Мій любий краю неповинний! За що тебе господь кара, Карає тяжко? (Шевч., II, 1953, 327); // у знач. виг. [о] господи - уживається для вираження подиву, нетерпіння, досади. - Нащо то одному чоловікові так багато хліба? Господи! Чи вже ж він поїсть оце все? (Н.-Лев., II, 1956, 184); Господи, як не хочеться лишати нагрітого місця, як тяжко розлучатись з солодким ранішнім сном! (Коцюб., І, 1955, 21).
@ Господь [його] знає, заст. - те саме, що Бог [його] знає (див. бог). - За що його взяли, що зробила мала дитина - господь його знає (Мирний, І, 1954, 277); Господь з тобою (з ним, з вами і т. ін.), заст. - те саме, що Бог з тобою (з вами, з ним і т. ін.) (див. бог). - Господь із вами - жахнулась Маланка. - Мій так само був на гуральні, як і ваш (Коцюб., II, 1955, 99); І де в господа, заст. - уживається при вираженні здивування. І де ті в господа взялися Усякі штучнії їства? (Шевч., II, 1953, 107); Може б (хоч би) господь послав, заст. - уживається для вираження сподівання на що-небудь. Може б нам господь послав талан та добрий урожай на полі (Н.-Лев., II, 1956, 189); - Хоч би господь дощику післав! -чую я початок розмови (Л. Укр., III, 1952,476); Не дай (не доведи) господи, заст. - те саме, що Не дай боже (див. давати). [Олімпіада Іванівна:] О, що ви, не дай господи! (Л. Укр., II, 1951, 66); - Та й погані тут села! Не доведи господи жить в такому селі! - казали бурлаки (Н.-Лев., II, 1956, 218); Прости господи (у знач. вставн. сл.), заст. - указує на різкість висловлювання, судження і т. ін. - Якби вмер, прости господи, краще б було (Головко, II, 1957, 148); Слава господові; Слава тобі господи, заст. - те саме, що Слава богові (богу) (див. бог). Я радію: - Слава господові, що і в нас, як і в людей, благодатно! (Вовчок, 1,1955, 4); - Слава тобі господи, й ти вже немалий... Другі твоїх літ дітей мають... (Мирний, II, 1954, 67); Хай господь милує, заст. - уживається у знач. заперечення, небажаності чого-небудь. -Хай господь милує, щоб я його [дитя] впустила! - жахається Марина й знов щебече (Мирний, IV, 1955, 232); Чи далеко господь несе кого?, заст. - куди йде хто? Іде чорноморець. От, спинивши його, й питаю, чи давно з коша і чи далеко господь несе? (Шевч., I, 1957, 82); Як дасть (пошле) господь, заст. - уживається для вираження сподівання на здійснення чого-небудь. Як дасть господь милосердний, приїду сам на Січ (Шевч., VI, 1957, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Господь | |
Родовий | Господа | |
Давальний | Господу,Господові, Господеві | |
Знахідний | Господа | |
Орудний | Господом | |
Місцевий | на/у Господі,Господові, Господеві | |
Кличний | Господи |