грабіжник
ГРАБІЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. - Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Мирний, IV, 1955, 331); - Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (Гончар, Таврія.., 1957, 333); Воєнні союзи імперіалістів ніколи не відзначалися достатньою міцністю, бо це були союзи грабіжників, агресорів (Ком. Укр., 5, 1965, 62); * Образно. На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів, лютих ворогів сірого грабіжника -вовка (Донч., І, 1956, 111).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грабіжник | грабіжники |
Родовий | грабіжника | грабіжників |
Давальний | грабіжникові, грабіжнику | грабіжникам |
Знахідний | грабіжника | грабіжників |
Орудний | грабіжником | грабіжниками |
Місцевий | на/у грабіжнику, грабіжникові | на/у грабіжниках |
Кличний | грабіжнику | грабіжники |