грим
ГРИМ1, у, ч. 1. Спеціальні фарби та наклейки, що використовуються для надання обличчю актора відповідного вигляду. Холодов сів перед дзеркалом, щоб покласти грим (Дмит., Наречена, 1959, 126).
2. Оформлення обличчя актора для гри на сцені. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич мистецтвом гриму (Збірник про Кроп., 1955, 247); Майстерності гриму, жесту, поз, уміння одягатись, манери триматися на сцені ніякі фотографії, ані зарисовки, звичайно, не можуть передати (Рильський, III, 1956, 339).
ГРИМ2, виг. Уживається як присудок за знач. гримати 1. Ледво [ледве] Лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Фр., IV, 1950, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грим | грими |
Родовий | гриму | гримів |
Давальний | гримові, гриму | гримам |
Знахідний | грим | грими |
Орудний | гримом | гримами |
Місцевий | на/у гримі | на/у гримах |
Кличний | гриме | грими |
гриміти
ГРИМІТИ, млю, миш; мн. гримлять; недок. 1. Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Кв.-Осн., II, 1956, 415); Проти клубу трибуна стоїть, А над нею шумне верховіття, А під нею Черемош гримить (Мур., Трибуна, 1950, 5); Гримлять зустрічні поїзди (Забіла, У.. світ, 1960, 121); Група змінювала групу, гриміли кайла (Ткач, Плем'я.., 1961, 111); // безос. З-за левад синя хмара сунулась, і, чути, гриміло десь далеко-далеко (Головко, І, 1957, 238); // чим. Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим-небудь на щось. Влітала вона у столову, гриміла посудою, помагала наймичці накривати стіл (Коцюб., І, 1955, 321); На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах гримів залізною бляхою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75); // Голосно звучати, лунати (про постріл, пісню, музику і т ін.). Чути - гримить вистріл (Вас., III, 1960, 208); Пісня гриміла на березі, й далеко навколо всі припинили роботу (Скл., Помилка, 1933, 179); * Образно. Гримлять олімпіади, і на святкових демонстраціях безжурний сміх і пісня переможна (Тич., III, 1957, 55).
2. перен., розм. Говорити голосно, підвищеним тоном. - Тетяно! Тетяно Гнатівно! - гримить за стіною Андрій, - ідіть на часинку сюди (Вас., II, 1959, 90); - Ану, гренадери, - гримить Мануйло своїм підпасичам.., - розімнемось перед вечерею! (Гончар, Таврія.., 1957, 130).
3. перен Користуватися великою популярністю, заслужити славу. І радісно хлопцям, що їх земляки, Як пишуть, - на область гримлять, Найкращі у них пшениці й буряки (Гірник, Друзі.., 1953,32); // Набути великого поширення. Слава про видатного актора М. Л. Кропивницького вже тоді гриміла і докотилась навіть до наших Бобринецьких хуторів (Збірник про Кроп., 1955, 240).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гримлю | гримимо |
2 особа | гримиш | гримите |
3 особа | гримить | гримлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гримітиму | гримітимемо |
2 особа | гримітимеш | гримітимете |
3 особа | гримітиме | гримітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гримів | гриміли |
Жіночий рід | гриміла | |
Середній рід | гриміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гримімо | |
2 особа | грими | гриміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гримлячи | |
Минулий час | гримівши |