гілка
ГІЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини. І не подумавши німало, Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл., І, 1952, 124); Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати (Л. Укр., І, 1951, 153); Латиш ішов просто на вершників і грався ліщиновою гілкою (Ю. Янов., 1,1958,113); * У порівн.Од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (Н.-Лев., II, 1956, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гілка | гілки |
Родовий | гілки | гілок |
Давальний | гілці | гілкам |
Знахідний | гілку | гілки |
Орудний | гілкою | гілками |
Місцевий | на/у гілці | на/у гілках |
Кличний | гілко | гілки |