дбайливий
ДБАЙЛИВИЙ, а, е. Який дбає, піклусться про кого-, що-пебудь. А тим часом у дбайливої господині-паніматки вже й обід постиг (Н.-Лев., І, 1956, 138); Бідно живе Василь, як і всі трудівники-смерди. Але руку господарів дбайливих видно скрізь (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523); // Старанний, пильний. Після тяжкого поранення йому довгий час потрібний був дбайливий догляд (Рад. Укр., 27.1 II 1946, 3); Дбайливий догляд за плантаціями, боротьба з шкідниками і бур'янами - ось що вирішує долю врожаю (Рад. Укр., 17.III 1949, 3); * Образно. Все це вимагало господаря, вимагало щоденного дбайливого ока (Ле, Міжгір'я, 1953, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дбайливий | дбайлива | дбайливе | дбайливі |
Родовий | дбайливого | дбайливої | дбайливого | дбайливих |
Давальний | дбайливому | дбайливій | дбайливому | дбайливим |
Знахідний | дбайливий, дбайливого | дбайливу | дбайливе | дбайливі, дбайливих |
Орудний | дбайливим | дбайливою | дбайливим | дбайливими |
Місцевий | на/у дбайливому, дбайливім | на/у дбайливій | на/у дбайливому, дбайливім | на/у дбайливих |