двійко
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | двійко |
Родовий | двійко |
Давальний | двійко |
Знахідний | двійко |
Орудний | двійко |
Місцевий | на/у двійко |
двійка
ДВІЙКА, и, ж. 1. Назва цифри і числа 2; // розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.); // розм. Кількість із двох одиниць. Василь повернувся раптом у село з роботящою, мов бджола, жінкою та ще з двійкою таких дітей-близнюків, як огірочки (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 26).
2. Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п'ятибальній системі означає «незадовільно». Школяр нічого не знав, і вчителька поставила йому двійку (Донч., V, 1957, 445); Один Волік нахапав двійок з граматики, читання й арифметики (Коп., Сон. ранок, 1951, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | двійка | двійки |
Родовий | двійки | двійок |
Давальний | двійці | двійкам |
Знахідний | двійку | двійки |
Орудний | двійкою | двійками |
Місцевий | на/у двійці | на/у двійках |
Кличний | двійко | двійки |