дина
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дина | дини |
Родовий | дини | дин |
Давальний | дині | динам |
Знахідний | дину | дини |
Орудний | диною | динами |
Місцевий | на/у дині | на/у динах |
Кличний | дино | дини |
диня
ДИНЯ, і, ж. 1. Баштанна рослина з великими запашними плодами. Шкідливих горобців та гав Він [Осел] щиро так ганяв, Що витоптав всі кавуни і дині (Гл., Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий, Де динь огудиння блищить від роси (Нагн., Вибр., 1957, 301).
2. Великий круглий або продовгуватий соковитий плід цієї рослини. Незначний вміст клітковини і висока цукристість - 5-18% в плодах дині, специфічний приємний запах обумовили їх високі смакові якості (Овоч., 1956, 330); А дідусь у курені Жовту диню дав мені (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 45); * У порівн. - Як пожовкла [графиня] та помарніла! Жовта, як стигла спасівська диня (Н.-Лев., IV, 1956, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диня | дині |
Родовий | дині | динь |
Давальний | дині | диням |
Знахідний | диню | дині |
Орудний | динею | динями |
Місцевий | на/у дині | на/у динях |
Кличний | дине | дині |