дитинча
ДИТИНЧА, ати, с. 1. Зменш.-пестл. до дитина 1. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Л. Укр., III, 1952, 218); Так дитинча мале всміхається в колисці, коли над ним пливуть якісь неясні сни (Сос., І, 1957, 290).
2. перен. Маля тварини. Сарна відчула, що попереду в засідці нишкне людина, і тому зупинилася, сподіваючись, що дитинча зробить те саме, але козеня не звертало на матір ніякісінької уваги (Загреб., Європа 45, 1959, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дитинча | дитинчата |
Родовий | дитинчати | дитинчат |
Давальний | дитинчаті | дитинчатам |
Знахідний | дитинча | дитинчат |
Орудний | дитинчам | дитинчатами |
Місцевий | на/у дитинчаті | на/у дитинчатах |
Кличний | дитинча | дитинчата |