длубати
ДЛУБАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм. 1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Мик., II, 1957, 257); Орися.. попросила не колупати ножиками столів, не писати на стінах, не псувати підвіконня, не длубати кору на деревах (Юхвід, Оля, 1959, 231).
2. Те саме, що колупати 2. - Мама тобі не спекли [пиріжків], - відказує йому дівчинка. - Чому? - допитується Андрійко. - Бо ти к'ївий чойт, - длубаючи в носі, протягує найменше (Коцюб., 1, 1955, 441).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | длубаю | длубаємо |
2 особа | длубаєш | длубаєте |
3 особа | длубає | длубають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | длубатиму | длубатимемо |
2 особа | длубатимеш | длубатимете |
3 особа | длубатиме | длубатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | длубав | длубали |
Жіночий рід | длубала | |
Середній рід | длубало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | длубаймо | |
2 особа | длубай | длубайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | длубаючи | |
Минулий час | длубавши |