довіряти
ДОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОВІРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв (Котл., І, 1952, 112); Дома, в школі, в піонерах і комсомолі не лише на словах, а всім життям її вчили довіряти своїй людині (Коз., Сальвія, 1956, 354).
2. перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. Він знав, що, довіряючи йому пост начальника райполітвідділу, партія чекала від нього більшовицької боротьби за оздоровлення транспорту (Донч., І, 1956, 379); Для здоров'я дитини ліпше було найняти здорову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, ..але пані боялася довірити їм дитину (Кобр., Вибр., 1954, 86); Він цілковито погодився з Мандрикою, що серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю (Головко, II, 1957, 548).
3. перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. - Не довіряй таємниці другу своєму, бо у друга твого є ще ближчий друг (Логв., Літа.., 1960, 104); Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі - вони мусять їх негайно довірити іншим (Смолич, Розм. з чит., 1953, 12); Кому довірити свої молодечі інтимні почуття - цьому навчає лише багатюща життєва школа... (Ле, Право.., 1957, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довіряю | довіряємо |
2 особа | довіряєш | довіряєте |
3 особа | довіряє | довіряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довірятиму | довірятимемо |
2 особа | довірятимеш | довірятимете |
3 особа | довірятиме | довірятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довіряв | довіряли |
Жіночий рід | довіряла | |
Середній рід | довіряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довіряймо | |
2 особа | довіряй | довіряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | довіряючи | |
Минулий час | довірявши |