догідливий
ДОГІДЛИВИЙ, а, е. Який догоджає кому-небудь, намагається задовольнити чиї-небудь бажання. І тямущий, і догідливий [Данило], та.. убили хлопця парубки на досвітках (Бурл., О. Вересай, 1959, 112); // зневажл. Який нещиро, улесливо догоджає. - Чи цей догідливий суб'єкт, Буває, не з балету? Навшпиньках ходить в кабінет, Навшпиньках - з кабінету (Воскр., З перцем!, 1957, 210); // Який виражає улесливість; власт. підлесливій, нещирій людині. І хто б у цей час не заглянув у його догідливі очі, ніколи б не повірив, що він за в'язку сушняку може до півсмерті катувати людину (Стельмах, Хліб.., 1959, 95); На плескуватому, мов варениця, обличчі лисніла догідлива посмішка (Хижняк. Невгамовна, 1961, 149).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | догідливий | догідлива | догідливе | догідливі |
Родовий | догідливого | догідливої | догідливого | догідливих |
Давальний | догідливому | догідливій | догідливому | догідливим |
Знахідний | догідливий, догідливого | догідливу | догідливе | догідливі, догідливих |
Орудний | догідливим | догідливою | догідливим | догідливими |
Місцевий | на/у догідливому, догідливім | на/у догідливій | на/у догідливому, догідливім | на/у догідливих |