достатньо
ДОСТАТНЬО. Присл. до достатній 1. Все це достатньо вивчив Саїд Алі за кілька щоденних одвідин чайхани (Ле, Міжгір'я, 1953, 304); // у знач. присудк. сл. Вистачить, досить. - З того дня, як ескулап Кноте тут, я перестав хворіти: мабуть, достатньо самої присутності лікаря, щоб недуга злякалася (Рибак, Помилка.., 1956, 316).