драговина
ДРАГОВИНА, ДРЯГОВИНА, и, ж. Грузьке, багнисте, болотисте місце. Нараз хура спинилася, коні вгрузли в драговину по самі тулуби (Досв., Вибр., 1959, 64); Сергій Коляда заганяв їх [німецьких солдат ] туди, де була драговина, непрохідна, вічна, бевдонна (Кучер, Дорога.., 1958, 139); Вдень ішли [ливарі, рибалки, орачі] й вночі. Крізь дим і смерть, дряговину і хащі, Щоб вибратись з боями й набрести На щорсівські передові пости (Бажай, Вибр., 1940, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драговина | драговини |
Родовий | драговини | драговин |
Давальний | драговині | драговинам |
Знахідний | драговину | драговин |
Орудний | драговиною | драговинами |
Місцевий | на/у драговині | на/у драговинах |
Кличний | драговино | драговини |