дріб'язковий
ДРІБ'ЯЗКОВИЙ, а, е. 1. Який базується на чому-небудь дрібному, неістотному, незначному або виявляється у дрібницях. Валентина зрозуміла, що Федір пішов на цей дріб'язковий обман лише для того, щоб разом з нею, без Віктора, їхати додому (Руд., Вітер.., 1958, 46); Дівчина глянула на делегатів.. так, ніби хтось звинуватив їх в чомусь дріб'язковому, нехорошому, і вона рішуче відкидала це образливе звинувачення (Жур., До них іде.., 1952, 87); // Який не має істотного значення, не заслуговує на увагу; другорядний, незначний. Комедійність сюжету зовсім не означає, що цей сюжет може бути дріб'язковим за своїм змістом (Вітч., 8, 1958. 166); Подряпини, які він дістав, продираючись через сад, були дріб'язкові (Руд., Остання шабля, 1959. 63).
2. Схильний надавати великого значення чому-небудь неістотному, незначному. Були серед них, крім хороших [людей], очевидно, і нехороші, дріб'язкові, заздрісні, злі (Гончар, III, 1959, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дріб'язковий | дріб'язкова | дріб'язкове | дріб'язкові |
Родовий | дріб'язкового | дріб'язкової | дріб'язкового | дріб'язкових |
Давальний | дріб'язковому | дріб'язковій | дріб'язковому | дріб'язковим |
Знахідний | дріб'язковий, дріб'язкового | дріб'язкову | дріб'язкове | дріб'язкові, дріб'язкових |
Орудний | дріб'язковим | дріб'язковою | дріб'язковим | дріб'язковими |
Місцевий | на/у дріб'язковому, дріб'язковім | на/у дріб'язковій | на/у дріб'язковому, дріб'язковім | на/у дріб'язкових |