душок
ДУШОК, шку, ч., розм. 1. Те саме, що дух 8.
2. перен. Ледве помітний прояв чого-небудь, нахил до чогось (у поглядах, настроях і т. ін.). - Марійка стала вчитися краще за тебе, і це вибило тебе з колії. В тобі є такий душок, є! Ти любиш бути першою (Донч., V, 1957, 339); - Не хочу сказати, що він там якийсь зрадник, але, розумієте, настрій, душок у нього був не той (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 102); Людина він старої, ще дореволюційної закваски.., від нього вже давно пахне націоналістичним душком... (Руд., Остання шабля, 1959, 307).
@ З душком - капризний, незлагідний. Невістка їй і подобалася мов.., одначе стара все-таки запримітила, що Параска з душком... (Мирний, IV, 1955, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душок | душки |
Родовий | душку | душків |
Давальний | душкові, душку | душкам |
Знахідний | душок | душки |
Орудний | душком | душками |
Місцевий | на/у душку | на/у душках |
Кличний | душку | душки |