діалектика
ДІАЛЕКТИКА, и, ж. 1. Всебічне вчення про рух і розвиток, революційний метод пізнання і перетворення світу. Діалектика вимагає всебічного дослідження даного суспільного явища в його розвитку і зведення зовнішнього, позірного до корінних рушійних сил, до розвитку продуктивних сил і до класової боротьби (Ленін, 21, 1950, 185); Діалектика є наука про найбільш загальні закони розвитку не тільки природи і суспільства, але й мислення (Ком. Укр., 4, 1960, 27).
2. Процес розвитку, руху чого-небудь. Діалектика державно-монополістичного капіталізму така, що замість зміцнення капіталістичної системи, на що розраховує буржуазія, він ще більше загострює суперечності капіталізму, розхитує його до самої основи (Програма КПРС, 1961, 23); - Щось ти мені дуже нагадуєш дворушника якогось: учора агітував на цілий місяць лишитись, а сьогодні... - Діалектика, жінко! Нічого не поробиш (Головко, І, 1957, 489).
3. заст. Уміння вести суперечку, полеміку, застосовуючи логічні докази.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діалектика | діалектики |
Родовий | діалектики | діалектик |
Давальний | діалектиці | діалектикам |
Знахідний | діалектику | діалектики |
Орудний | діалектикою | діалектиками |
Місцевий | на/у діалектиці | на/у діалектиках |
Кличний | діалектико | діалектики |
діалектик
ДІАЛЕКТИК, а, ч. 1. Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом. Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст (Смолич, Розм. з чит., 1953, 40).
2. заст. Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.). - З вас хитрий діалектик! Вам виступати на теологічних диспутах, - хоч кого заженете в кут (Кол., Терен.., 1959, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діалектик | діалектики |
Родовий | діалектика | діалектиків |
Давальний | діалектикові, діалектику | діалектикам |
Знахідний | діалектика | діалектиків |
Орудний | діалектиком | діалектиками |
Місцевий | на/у діалектику, діалектикові | на/у діалектиках |
Кличний | діалектику | діалектики |