ділити
ДІЛИТИ, ділю, ділиш, недок., перех. 1. Роз'єднувати на частини. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Шевч., І, 1951, 345); Як накопав [дід] було картоплі, ділив ту картоплю на дві купки (Вишня, І, 1956, 315); // Розподіляти між ким-небудь. Як угадаєте - глядіть! Гостинці будемо ділити.. Мені - кавун, а дітям - квіти (Гл., Вибр., 1957, 277); Батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими, якась підозра з'являється в очах: вони починають ділити копиці (Довж., Зач. Десна, 1957, 490); Ти бійцям розносила махорку, Пайкові ділила їм харчі (Мал., І, 1956, 80); // Відмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь. - Ми з їм [ним] з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища (Коцюб., І, 1955, 297); Море нас ділило строго, поміж нас зростали хащі. А тепер вони - до чого? - Тут трудящі - там трудящі (Тич., II, 1957, 170); // Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати. Не розумію, нащо то треба ділити з'їзди радикальної партії на офіціальний та неофіціальний, на один кликати мужиків, на другий ні (Л. Укр., V, 1956, 146); Ці суперечки ділили людей на два ворожі табори і розкололи вкінці галицьку інтелігенцію на москвофілів і народовців (Коцюб., III, 1956, 29).
@ Ділити шкуру невбитого ведмедя - сперечатися про прибутки, яких ще немає. Вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Янов., II, 1954, 50).
2. Виконувати математичну дію ділення. Довго цокав [Одиниця] на рахівниці. Додавав, ділив, множив (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 179); - Коли б довелося нам ділити ваші 90 десятинок, то може б таки поділили по своїй, по мужицькій, арихметиці (Вас., І, 1959, 70).
3. з ким. Давати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь. Люби ж, мій друже, жінку, діток; Діли з убогим заробіток, То легше буде й зароблять (Шевч., II, 1953, 50); Хліб і сіль ділив я з чабанами (Нагн., Вибр., 1957, 54); // перен. Переживати що-небудь спільно з кимсь. Жити з народом, ділити з ним радість і горе і писати про нього правду - так розуміє Шевченко найвище покликання справжнього художника (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 163); Як рівноправних товаришів приймали запорожці своїх російських братів, які ділили з ними трудові дні й бранні діла (Рильський, III, 1956, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ділю | ділимо |
2 особа | ділиш | ділите |
3 особа | ділить | ділять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ділитиму | ділитимемо |
2 особа | ділитимеш | ділитимете |
3 особа | ділитиме | ділитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ділив | ділили |
Жіночий рід | ділила | |
Середній рід | ділило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ділімо | |
2 особа | діли | діліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ділячи | |
Минулий час | діливши |
діти
ДІТИ1, ей, мн. 1. Маленькі дівчатка і хлопчики; протилежне дорослі. Як під сонцем цвітуть квіти, так живуть радянські діти (Укр.. присл.., 1955, 383); Аж гульк - з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись (Шевч., І, 1951, 5); 3 великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей (Коцюб., III, 1956, 121); * У порівн. Радіють, неначе малі діти (Мирний. IV, 1955, 245).
@ Виходити (вийти) з дітей див. виходити.
2. Сини й дочки різного віку. Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку Дітей годувати (Шевч., II, 1953, 148); Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало (Мирний, І, 1954, 71); Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми (Гончар, Таврія.., 1957, 9); * Образно. Може ще раз прокинуться Мої думи-діти (Шевч., І, 1951, 258); // Про малят тварин та пташат. Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама.. - А діти? - Горлиця питає, - Чи, може, хто гніздечко зруйнував? (Гл., Вибр., 1957, 183); Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога: так вона [Галя] - гордо.. дожидала ще хоч одного слова... (Мирний, II, 1954, 295).
3. Майбутнє покоління. - Тут треба подати «прошеніє», та до самого царя. Так і так, написати, обидно нам, кривда, пропадаємо, землі нам треба й дітям нашим!.. (Коцюб., І, 1955, 113); Того, що дав нам Ленін, - що в Жовтні звоювали, - і дітям і онукам на вічний стане час! (Тич., II, 1957, 10).
4. перен. Люди з рисами, особливостями, характерними для якої-небудь епохи, якогось середовища і т. ін. Прийміть у день щасливий цей.. Привіт Шевченкових дітей Міцкевичеві діти! (Рильський, І, 1956, 441); Ми діти миру і свободи, Бо живемо в радянський час (Бойко, Про 17 літ, 1958, 7).
Іти (йти) на діти, заст. - виходити заміж за вдівця з дітьми. А мені - як на чужі діти йти,.. лучче [краще] три літі [роки] боліти... (Барв., Опов.., 1902, 230).
ДІТИ2 див. дівати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діну | дінемо |
2 особа | дінеш | дінете |
3 особа | діне | дінуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дів | діли |
Жіночий рід | діла | |
Середній рід | діло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | діньмо | |
2 особа | дінь | діньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дівши |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діти | |
Родовий | дітей | |
Давальний | дітям | |
Знахідний | дітей | |
Орудний | дітьми | |
Місцевий | на/у дітях | |
Кличний | діти |
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а): діти, дів, дітей, дітям, дітьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 1, а, прим.): діти, дів, дітей, дітям, дітьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 3, а): діти, дів, дітей, дітям, дітьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 4, б): діти, дів, дітей, дітям, дітьми
§ 66. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини (п. 5, в): діти, дів, дітей, дітям, дітьми