діловитий
ДІЛОВИТИЙ, а, е. Працьовитий і знаючий; // Зайнятий справами; заклопотаний. Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (Коцюб., II, 1955, 141); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142); // Який виражає зайнятість, заклопотаність. Туркотіння їхнє [голубине].. зробилось поважним, діловитим, наче якісь дуже серйозні люди збираються на важливу нараду (Донч., І, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | діловитий | діловита | діловите | діловиті |
Родовий | діловитого | діловитої | діловитого | діловитих |
Давальний | діловитому | діловитій | діловитому | діловитим |
Знахідний | діловитий, діловитого | діловиту | діловите | діловиті, діловитих |
Орудний | діловитим | діловитою | діловитим | діловитими |
Місцевий | на/у діловитому, діловитім | на/у діловитій | на/у діловитому, діловитім | на/у діловитих |