електрети
ЕЛЕКТРЕТИ, -ів, мн. (одн. електрет, -а, ч.). Тверді діелектрики, доведені до воскового стану і затверділі в електричному полі, що здатні самі створювати електричне поле і після припинення електризації, зберігаючи поляризований стан впродовж тривалого часу після припинення електризації.
електрет
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | електрет | електрети |
Родовий | електрета | електретів |
Давальний | електретові, електрету | електретам |
Знахідний | електрет | електрети |
Орудний | електретом | електретами |
Місцевий | на/у електреті | на/у електретах |
Кличний | електрете | електрети |