елліни
ЕЛЛІНИ, ів, мн. (одн. еллін, а, ч.; еллінка, и, ж.), книжн. Стародавні греки. У цій країні [Греції].. жило сміливе, енергійне і працьовите населення. Воно називало себе еллінами, а свою країну Елладою (Іст. стар. світу, 1957, 69); [Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін - жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів (Л. Укр., III, 1952, 436).
еллін
ЕЛЛІН див. елліни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | еллін | елліни |
Родовий | елліна | еллінів |
Давальний | еллінові, елліну | еллінам |
Знахідний | елліна | еллінів |
Орудний | елліном | еллінами |
Місцевий | на/у елліні, еллінові | на/у еллінах |
Кличний | елліне | елліни |