зворушити
ЗВОРУШИТИ1, ушу, ушиш, док., перех., рідко. Те саме, що зворухнути 1-4. Оболок в небі ніде ні шматочка, Вітер в гаю не зворуше листочка (Щог., Поезії, 1958, 304); - Хто зворушив сон мій милий? (Граб., І, 1959, 228); Вранці ми не пустим промінь, Щоб тебе він не розбуркав, Не розвіяв мрій рожевих, Спокій твій не зворушив (Олесь, Вибр., 1958, 46); Та й що за діти такі,- як дорослі проміж себе. О, ці вже зуміють постояти за себе! Ця думка остання аж тиху гордість зворушила в серці Катринім (Головко, II, 1957, 242).
ЗВОРУШИТИ2, див. зворушувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зворушу | зворушимо |
2 особа | зворушиш | зворушите |
3 особа | зворушить | зворушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зворушив | зворушили |
Жіночий рід | зворушила | |
Середній рід | зворушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зворушімо | |
2 особа | зворуши | зворушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зворушивши |