здибатися
ЗДИБАТИСЯ див. здибатися.
ЗДИБАТИСЯ, аюся, аєшся і ЗДИБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.., ЗДИБАТИСЯ, здибаюся, здибаєшся і діал. здиблюся, здиблешся, док. Зустрічатися з ким-небудь, ідучи або прийшовши кудись. Літом вони мало здибалися, бо не мали часу з-за господарських робіт, зате взимі дуже часто (Март., Тв., 1954, 246); На дорозі все частіше й частіше здибалися спочатку окремі постаті, а потім і цілі групи солдатів, що тікали з армії його величності короля румунського (Кач., Вибр., 1953, 325); Біля їдальні здибався їй літній, років, мабуть, за п'ятдесят, чоловік (Собко, Нам спокій.., 1959, 93); * Образно. - Не бачив ти, виходить, смаленого вовка,- далі провадив Василь Васильович.- Здибались труднощі - він і скис, і голову склав на руки (Гур., Наша молодість, 1949, 123); // перен. Зазнавати чого-небудь, переживати щось. Десь здиблеться [Сава] з нещастям, сам звертається до нього лицем (Коб., II, 1956, 139).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здибаюся | здибаємося |
2 особа | здибаєшся | здибаєтеся |
3 особа | здибається | здибаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здибався | здибалися |
Жіночий рід | здибалася | |
Середній рід | здибалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здибаймося | |
2 особа | здибайся | здибайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | здибавшись |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здибаюся | здибаємося |
2 особа | здибаєшся | здибаєтеся |
3 особа | здибається | здибаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здибатимуся | здибатимемося |
2 особа | здибатимешся | здибатиметеся |
3 особа | здибатиметься | здибатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здибався | здибалися |
Жіночий рід | здибалася | |
Середній рід | здибалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здибаймося | |
2 особа | здибайся | здибайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здибаючись | |
Минулий час | здибавшись |