завершувати
ЗАВЕРШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Доводити виконання, здійснення чого-небудь до остаточного кінця, закінчення; закінчувати. Він навіть свою вечірню освіту вважав високодержавною справою і трирічний курс з успіхом завершив без відриву від виробництва (Ле, Право.., 1957, 34); «Яструбок» [літак] мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Янов., І, 1954, 49); // Здійснювати. Свій оберт вона [Земля] завершує за рік (Астр., 1956, 33).
2. Робити, викладати верх на чому-небудь; вивершувати. У ліс поїдеш, звалиш деревину, У поле вийдеш завершити стіг, Пахучу в рамку закладеш вощину - До всього брався і усе ти міг (Шер., У день.., 1962, 71); Снопи вже скидає [вітер] додолу! Ну, що тут робити?.. Гукнув [Микола] сторожів, Драбину приніс од комори І гайда наверх... Умостив, завершив... (С. Ол., Вибр., 1959, 92).
3. перен. Бути в кінці чого-небудь. Далі прослались городи, і завершував собою краєвид листяний ліс, що покрив горби та схили (Шиян, Баланда, 1957, 193); Завершували ту виставку два збільшені портрети Карпа й Уляни (Кучер, Трудна любов, 1960, 24).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завершую | завершуємо |
2 особа | завершуєш | завершуєте |
3 особа | завершує | завершують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завершуватиму | завершуватимемо |
2 особа | завершуватимеш | завершуватимете |
3 особа | завершуватиме | завершуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завершував | завершували |
Жіночий рід | завершувала | |
Середній рід | завершувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завершуймо | |
2 особа | завершуй | завершуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завершуючи | |
Минулий час | завершувавши |