задник
ЗАДНИК, а, ч. 1. Задня частина взуття, до якої може прикріплюватися каблук. Я збиваюся з ноги. Хтось наступає мені на задники, лається, але я не можу на все це реагувати (Кол., На фронті.., 1959, 29); Чоботи з високим задником.
2. театр. Декорація, розміщена на задньому плані сцени; задня частина декорації. Декорація - хата і тин, ворота на вулицю. На заднику - село, оте, що малював Яшко (Головко, І, 1957, 314).
3. розм., рідко. Задня частина воза, гарби і т. ін.; решітка. Інші [козаки] варили на кабицях кашу, а ще інші мережили ярма, люшні і задники на гарбах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задник | задники |
Родовий | задника | задників |
Давальний | задникові, заднику | задникам |
Знахідний | задник | задники |
Орудний | задником | задниками |
Місцевий | на/у заднику | на/у задниках |
Кличний | заднику | задники |