занудити
ЗАНУДИТИ, уджу, удиш, док., перех. і неперех. 1. заст. Навіяти на кого-небудь нудьгу, тугу. Занудила самотина, - Піду до шинкарки (Манж., Тв., 1955, 63); - Послухай, що тобі Казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням, (Фр., IV, 1950, 324); І знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища, занудила та затрудила материне гаряче серце (Мирний, IV, 1955, 297).
@ Занудити світом - почати нудьгувати. - Ні, нема на що нарікати.. З таким товаришем не занудиш світом... (Вовчок, VI, 1956, 280).
2. безос. Почати нудити (про фізіологічний стан). А далі сіла [Дидона] на порозі. Аж занудило їй, небозі, І не встояла на ногах (Котл., І, 1952, 84); Хліб той - чорніший землі, з остюками; та ще до того, як згадав Максим.., що він у шаплику ногами мішаний, то аж занудить (Мирний, І, 1949, 224); Добившись, нарешті, до справжньої кадильниці.., я відчув, що мене занудило від ладану (Мик., Кадильниця, 1959, 55).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зануджу | занудимо |
2 особа | занудиш | занудите |
3 особа | занудить | занудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | занудив | занудили |
Жіночий рід | занудила | |
Середній рід | занудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | занудімо | |
2 особа | зануди | занудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | занудивши |