запевнення
ЗАПЕВНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. запевнити 1. Найчастішою темою для розмов були обопільні запевнення, що вони страшенно кохають одно одного (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 202).
2. Твердження, висловлене з метою переконати кого-небудь у чомусь. Ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням, ніби справжнім носієм національної культури є тільки село (Рильський, III, 1956, 162); // Усна або письмова заява, що містить у собі зобов'язання або намір виконати, здійснити що-небудь. Ніхто не повинен стати до роботи, доки адміністрація.. не дасть запевнення, що за страйк нікого не віддадуть до рук поліції, нікого не звільнять (Панч, Синів.., 1959, 69); Хмельницькому вдалося знову дістати запевнення кримського хана про допомогу в разі нападу поляків (Іст. УРСР, І, 1953, 246).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запевнення | запевнення |
Родовий | запевнення | запевнень |
Давальний | запевненню | запевненням |
Знахідний | запевнення | запевнення |
Орудний | запевненням | запевненнями |
Місцевий | на/у запевненні | на/у запевненнях |
Кличний | запевнення | запевнення |