заплата
ЗАПЛАТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що плата. [Степан:] Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам як віл, без найменшої заплати (Крон., V, 1959, 139); Вчасно доплили ми до Вижниці, За свій труд одержали заплату, Накупили дечого для дому (Фр., XIII, 1954, 338); - Не корч із себе ти панка, - цідив наставник той крізь зуби, - А силу, силу покажи, Як сподіваєшся заплати. До праці руки приложи! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 294).
2. Те саме, що відплата. Зачинили у кам'яну темну темницю. Багаті кричали: - Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплата Кармелюкові (Вовчок, І, 1955, 362); Заплата жде його [попа] за біль Моєї рідної землі (Павл., Бистрина, 1959, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заплата | заплати |
Родовий | заплати | заплат |
Давальний | заплаті | заплатам |
Знахідний | заплату | заплати |
Орудний | заплатою | заплатами |
Місцевий | на/у заплаті | на/у заплатах |
Кличний | заплато | заплати |