заспокійливий
ЗАСПОКІЙЛИВИЙ, а, е. Який заглушує, розвіює неспокій, тривогу, хвилювання, тугу і т. ін. Те, що мати не питала нічого, гнітило Тамару, і вона заплакала. - Не плач, - почувся заспокійливий материн голос (Хижняк, Тамара, 1959, 76); Раптом усі побачили, що старі ходики, які протягом багатьох років сповнювали кімнату рівномірним заспокійливим цоканням, мовчать (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 231); // у знач. ім. заспокійливе, вого. с. Те, що заспокоює біль (про ліки).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заспокійливий | заспокійлива | заспокійливе | заспокійливі |
Родовий | заспокійливого | заспокійливої | заспокійливого | заспокійливих |
Давальний | заспокійливому | заспокійливій | заспокійливому | заспокійливим |
Знахідний | заспокійливий, заспокійливого | заспокійливу | заспокійливе | заспокійливі, заспокійливих |
Орудний | заспокійливим | заспокійливою | заспокійливим | заспокійливими |
Місцевий | на/у заспокійливому, заспокійливім | на/у заспокійливій | на/у заспокійливому, заспокійливім | на/у заспокійливих |