застій
ЗАСТІЙ, тою, ч. 1. Відсутність руху, нерухомість. Задишка виникає при застої крові в легенях (Заг. догляд за хворими, 1957, 86).
2. перен. Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь. - Тепер у дров'яній торгівлі застій, ціни доброї нема (Фр., VII, 1951, 43); Нестача металу, природно, викликала застій у техніці і серйозно обмежувала розвиток продуктивних сил стародавнього суспільства (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | застій | застої |
Родовий | застою | застоїв |
Давальний | застоєві, застою | застоям |
Знахідний | застій | застої |
Орудний | застоєм | застоями |
Місцевий | на/у застої | на/у застоях |
Кличний | застою | застої |