затичка
ЗАТИЧКА, и, ж. 1. Корок, пробка, чіп і т. ін. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати (Н.-Лев., III, 1596, 185); Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Кол., Терен.., 1959, 333); * У порівн. Він одразу вилетів, наче та затичка від шампанського (Кучер, Прощай.., 1957, 199); // Будь-що, чим затикають який-небудь отвір. На землі обіч дірки, виритої в соломі (а біля неї й сніп - затичка для тої дірки) лежав з забинтованою головою вчорашній утікач-кулеметник (Головко, І, 1957, 361); Допомагав [Іван] шинкарці переливати на припічку киплячу варенуху, що з неї, з нового горшка щойно зняли широку затичку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958. 359). .
2. перен., рідко. Велика кількість, скупчення кого-, чого-небудь, що запруджує щось, заважає рухові. - Здоров, братику. Не сподівався тебе побачити в цій людській затичці (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затичка | затички |
Родовий | затички | затичок |
Давальний | затичці | затичкам |
Знахідний | затичку | затички |
Орудний | затичкою | затичками |
Місцевий | на/у затичці | на/у затичках |
Кличний | затичко | затички |