захеканий
ЗАХЕКАНИЙ, а, е, розм. Який важко, з шумом дихає внаслідок бігу, швидкої ходьби і т. ін.; задиханий (у 1 знач.). Після страшенного бігу ми спинилися захекані у темному заулкові (Кол., На фронті.., 1959, 59); Задихаючись від шаленого чвалу, зупинився біля воріт захеканий кінь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 225); * Образно. От вже з'явився десь у далечині білий дим, от вже влетів на станцію і спинився, щоб на мить спочити, захеканий поїзд (Собко, Звич. життя, 1957, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захеканий | захекана | захекане | захекані |
Родовий | захеканого | захеканої | захеканого | захеканих |
Давальний | захеканому | захеканій | захеканому | захеканим |
Знахідний | захеканий, захеканого | захекану | захекане | захекані, захеканих |
Орудний | захеканим | захеканою | захеканим | захеканими |
Місцевий | на/у захеканому, захеканім | на/у захеканій | на/у захеканому, захеканім | на/у захеканих |