захожий
ЗАХОЖИЙ, а, е, розм. Який прийшов, приїхав і т. ін. звідки-небудь. - Чи ти, Василино, стеблівська, чи захожа? - спитав Мина (Н.-Лев., II, 1956, 112); Пішов [козак] на двір, знайшов прутик і, зробивши з нього хрестик, ввіткнув серед кімнати: господар побачить і знатиме, що в домі була захожа людина й відвідала хліба-солі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);// у знач. ім. захожий, жого, ч.; захожа, жої, ж. Немісцева людина. Жінка й парубок ще довго стояли - дивились услід, аж поки не скрився захожий з очей у кривій вулиці (Мирний, II, 1954, 38); Захожий, голосно зареготавши, спитав: - А, то це ви і є сьоме чудо світу? (Дмит., Розлука, 1957, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захожий | захожа | захоже | захожі |
Родовий | захожого | захожої | захожого | захожих |
Давальний | захожому | захожій | захожому | захожим |
Знахідний | захожий, захожого | захожу | захоже | захожі, захожих |
Орудний | захожим | захожою | захожим | захожими |
Місцевий | на/у захожому, захожім | на/у захожій | на/у захожому, захожім | на/у захожих |