збагачений
ЗБАГАЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збагатити. Збагачений війною. Вельможний пан гетьман Задумав при спокою Поставить богу храм (Фр., ХIII, 1954, 274).
2. у знач. прикм., спец. З підвищеним вмістом корисних речовин. Збагачена руда з високим вмістом заліза називається концентратом (Гірн. пром.., 1957, 60); Залежно від співвідношення бензину і повітря горюча суміш може бути: бідною, збідненою, нормальною, збагаченою і багатою (Автомоб., 1957, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збагачений | збагачена | збагачене | збагачені |
Родовий | збагаченого | збагаченої | збагаченого | збагачених |
Давальний | збагаченому | збагаченій | збагаченому | збагаченим |
Знахідний | збагачений, збагаченого | збагачену | збагачене | збагачені, збагачених |
Орудний | збагаченим | збагаченою | збагаченим | збагаченими |
Місцевий | на/у збагаченому, збагаченім | на/у збагаченій | на/у збагаченому, збагаченім | на/у збагачених |