звеліти
ЗВЕЛІТИ, лю, лиш. Док. до веліти 1. - Ходіть, пане Опанасе, може, вона вас послухає. А не послухає, то звелимо послухати (Вовчок, І, 1955, 23); Тим часом Довбишка звеліла дочці розкласти в челюстях трісок і спрягти яєчню (Н.-Лев., II, 1956, 280); [Романюк:] Не бачу голови сільради. [Кандиба:] Я запросив, як ви звеліли (Корн., II, 1955, 193); * Образно. Для них [дітей] не жалій не тільки ніяких трудів, худоби та, коли нужда звелить, душу свою за них положи (Кв.-Осн., І 1956, 23); // Порадити що-небудь. - А як звелиш чоловікові жити?- Чи шукати хазяйки.., чи з дітьми самому хазяйнувати? (Л. Янов., І, 1959, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звелю | звелимо |
2 особа | звелиш | звелите |
3 особа | звелить | звелять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звелів | звеліли |
Жіночий рід | звеліла | |
Середній рід | звеліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звелімо | |
2 особа | звели | звеліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звелівши |
звести
ЗВЕСТИ див. зводити.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зведу | зведемо |
2 особа | зведеш | зведете |
3 особа | зведе | зведуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звів | звели |
Жіночий рід | звела | |
Середній рід | звело | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зведімо | |
2 особа | зведи | зведіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звівши |