згодити
ЗГОДИТИ див. згоджувати.
ЗГОДИТИ1, згоджу, згодиш, док., перех., розм. 1. Найняти або умовити кого-небудь щось зробити. Згодили якось москаля з міста за куховара. То ж бо й був чудний! (Вовчок, І, 1955, 130); Титар виклопотав дозвіл і згодив маляра, щоб він вималював церкву (Н.-Лев., III, 1956, 91).
2. рідко. Сторгувати, купити. - Був [Іван], кажуть, згодив поле з хатою і вечором забавився на могоричі геть поза північ (Фр., V, 1951, 351).
ЗГОДИТИ2, згоджу, згодиш, док., рідко. Те саме, що почекати. - Скажіть йому, нехай трошки згодить, поки я з дочкою виберемося до сусід (Кв.-Осн., II, 1956, 441); Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодімо | |
2 особа | згоди | згодіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодьмо | |
2 особа | згодь | згодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згоджу | згодимо |
2 особа | згодиш | згодите |
3 особа | згодить | згодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | згодив | згодили |
Жіночий рід | згодила | |
Середній рід | згодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | згодьмо | |
2 особа | згодь | згодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | згодивши |