здаля
ЗДАЛЯ, рідко ІЗДАЛЯ, присл., розм. З далекої відстані, віддалік. Часом блимне здаля вогонь і зникне, щоб з'явитись у другому місці (Коцюб., І, 1955, 348); Коли Микола Бідуля повертався з далекої дороги, здаля зачув, що на його дворі перед дровником хтось гупає сокирою (Чендей, Поєдинок, 1962, 105); Дитячий гомін іздаля летить і лине навколо (Гонч., Вибр., 1959, 348); // З віддаленої місцевості. Кричали в небі птахи перелітні, Вертаючи здаля, із-за морів (Шпорта, Мужність, 1951, 14); // Не стикаючись, на відстані. Я не мріяв про зустріч, а тільки - щоб вона [Маша] дозволила любити її здаля (Ю. Янов., II, 1954, 82).
@ Починати (почати) здаля - те саме, що Починати (почати) здалека (див. здалека). Михайло Гнатович хотів почати здаля, спочатку вивідати, чи не запропонував хто якогось кращого способу (Собко, Біле полум'я, 1952, 145).