зловісний
ЗЛОВІСНИЙ, а, е. Який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого. Шредер підвівся.- Смерть німецьким окупантам? Дуже добре! - Зловісний рум'янець забагрив його обличчя. Він знавіснів, почувши те все (Довж., I, 1958, 295); Криголам похитувало на хвилях, і вода з кожним його рухом хлюпала, і в порожній каюті ці звуки здалися Юркові зловісними (Донч., IV, 1957, 425); // Який викликав страх, тривогу, побоювання. Бовванів масив головного гімназичного корпусу. Який він був чорний, похмурий і зловісний (Смолич, II, 1958, 87); Кімнату огортала зловісна тиша, туга безжально краяла на шматки серце (Хижняк, Тамара, 1959, 136); // Який є поганою прикметою. А може, вся ця темрява і кіно були тільки важким і зловісним сном? (Собко, Граніт, 1937, 191); Вгорі кружляли шуліки, давали знати про себе зловісним криком (Кач., Вибр., 1947, 303).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зловісний | зловісна | зловісне | зловісні |
Родовий | зловісного | зловісної | зловісного | зловісних |
Давальний | зловісному | зловісній | зловісному | зловісним |
Знахідний | зловісний, зловісного | зловісну | зловісне | зловісні, зловісних |
Орудний | зловісним | зловісною | зловісним | зловісними |
Місцевий | на/у зловісному, зловіснім | на/у зловісній | на/у зловісному, зловіснім | на/у зловісних |