зубчастий
ЗУБЧАСТИЙ, а, е. Який має зубці, із зубцями (див. зубець). - Дивимось- одна залізяка, що нагинає до машини пашню, летить к бісовому батькові; далі спідня зубчаста коса, а там і верхня - мов хто руками бере їх та геть одкидає! (Мирний, IV, 1955, 247); Коні ходили навколо великих зубчастих коліс, обертали їх, молотарка тряслась і клацала зубами, викидаючи з себе солому (Томч., Готель.., 1960, 62); На скелях стриміли дві високі зубчасті башти (Н.-Лев., IV, 1956, 15); Зубчасті гори кидали тінь на дорогу (Коцюб., І, 1955, 197); На обрії зубчаста хмара підкрадалася до надщербленого місяця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 26); // Який здійснюється за допомогою коліс, що мають зубці. Найбільш широко використовується в найрізноманітніших машинах зубчаста передача (Токарна справа.., 1957, 13); Зубчасте зчеплення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зубчастий | зубчаста | зубчасте | зубчасті |
Родовий | зубчастого | зубчастої | зубчастого | зубчастих |
Давальний | зубчастому | зубчастій | зубчастому | зубчастим |
Знахідний | зубчастий, зубчастого | зубчасту | зубчасте | зубчасті, зубчастих |
Орудний | зубчастим | зубчастою | зубчастим | зубчастими |
Місцевий | на/у зубчастому, зубчастім | на/у зубчастій | на/у зубчастому, зубчастім | на/у зубчастих |