зірка
ЗІРКА, и, ж. 1. Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об'ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука.., 2, 1958, 37); І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49); Лягло сонце за горою, Зірки засіяли (Шевч., І, 1951, 65); Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок (Довж., І, 1958, 226); * Образно. Червона зірка прийдешнього царства загорілася на революційному обрії праці (Еллан, II, 1958, 59); * У порівн. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка (Л. Укр., І, 1951, 203); // мн. Дрібні світні частинки; іскри. Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (Коцюб., II, 1955, 64); * Образно. Вона з ганку впала звисока,- аж в очах їй зірки (Головко, II, 1957, 177); // перен. Доля, щастя, удача. Реп'яшок задовольнився скромною долею театрального рецензента і чекав своєї щасливої зірки (Мокр., Сто.., 1961, 93).
Вірити у свою або чию [щасливу] зірку - вірити в свою або чию-небудь щасливу долю, сподіватися успіху, удачі. Дехто ще вірив у щасливу зірку при своєму народженні (Вільде, Сестри.., 1958, 455); До зірок - до настання темряви. Посідали вони поруч над рікою, на зеленім низенькім березі, й просиділи вони так укупі аж до зірок ясненьких (Вовчок, І, 1955, 353).
@ Зірки з неба хапати (знімати, здіймати і т. ін. ), перев. із запереч. частк. не - відзначатися неабиякими здібностями, розумом і т. ін. Вона беззастережно поступалася за Копистку: зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Грим., Незакінч. роман, 1962, 142); - Ну що ж, Шура... Та вона ж нічого дівчина. Зірок з неба не знімає, це правда.., але й не ледача (Добр., Тече річка.., 1961, 269); Провідна зірка - про кого-, що-небудь, що вказує, визначає напрям, шлях (у розвитку, боротьбі і т. ін.). Нашу Батьківщину передові люди світу називають провідною зіркою (Ком. Укр., 8, 1966, 59); Родитися (народитися) під щасливою зіркою - мати щастя у житті.
2. перен. Про дуже видатну, прославлену людину. Софія Лорен - славетна зірка італійського кіно (Мист., 1, 1966, 29); Серед майстрів українського реалістичного театру зіркою першої величини називають П. К. Саксаганського (Роб. газ., 17.IX 1965, 4).
3. Геометрична фігура з гострокінцевими, перев. п'ятьма виступами по колу; предмет такої форми. Тут сіль блищить із давніх гір. Та вже не хрестик, не іконку Турист бере як сувенір, А зірку променисту з солі (Шер., Дорога.., 1957, 53); Танкісти лежали зіркою, голова до голови (Гончар, III, 1959, 406); - Зірку поставимо на могилі,- додав Сашко,- як отому партизанові, що лежить на площі (Чаб., Катюша, 1960, 55); // П'ятикутний військовий значок, який носять на кашкеті, шапці і т. ін. Знімаю зірку на кашкеті. - Але назавжди воїном лишусь (Шпак, Вибр., 1952, 15); Це був генерал. На зелених погонах жовтіло по одній зірці (Голов., Тополя.., 1965, 22); // Відзнака, орден, який має форму п'ятикутної геометричної фігури. - А ти, синку, в орденах прийшов, золотими зірками сяєш (Панч, II, 1956, 514); Тепер він дома. Знову на столі Книжки й папери в звичнім неспокої, Та сяйво слави на його чолі, На грудях - сяйво Зірки Золотої (Рильський, II, 1960, 329); В президії серед військовослужбовців сиділи два чоловіки із зірками Героїв Радянського Союзу на грудях (Багмут, Служу.., 1950, 31).
Морська зірка - морська безхребетна тварина типу голкошкірих. Ворушаться морські зірки, причаївся голчастий їжак під велетенськими водоростями (Ів., Вел. очі, 1956, 64).
4. Світла пляма на лобі у тварин. Тут дзвінко заіржав рудий кінь з білою зіркою на лобі (Донч., VI, 1957, 42).
5. мн. (Lychnis). Садова рослина, суцвіття якої має квітки з п'ятьма пелюстками. Рядки дівчачих голів, заквітчаних.. маком та червоними зірками, цвіли, як гірлянди квіток в квітнику (Н.-Лев., II, 1956, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зірка | зірки |
Родовий | зірки | зірок |
Давальний | зірці | зіркам |
Знахідний | зірку | зірки |
Орудний | зіркою | зірками |
Місцевий | на/у зірці | на/у зірках |
Кличний | зірко | зірки |
зіркий
ЗІРКИЙ, а, е. 1. Який мав добрий зір; гострозорий. Його вважали сильно там розумним, Казали, що орлині має очі. На вловах-бо і справді був зіркий (Рильський, III, 1961, 163); Його зіркі очі вже намацали біля берега мініатюрний човник (Донч., II, 1956, 80).
2. Пильний, уважний, спостережливий. Громи боїв лишилися позаду... Будь пильний, будь зіркий, стоокий будь. Про ворога ..не забудь (Рильський, І, 1956, 187); Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам'ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Дмит., Наречена, 1959, 208).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зіркий | зірка | зірке | зіркі |
Родовий | зіркого | зіркої | зіркого | зірких |
Давальний | зіркому | зіркій | зіркому | зірким |
Знахідний | зіркий, зіркого | зірку | зірке | зіркі, зірких |
Орудний | зірким | зіркою | зірким | зіркими |
Місцевий | на/у зіркому, зіркім | на/у зіркій | на/у зіркому, зіркім | на/у зірких |