зітхати
ЗІТХАТИ, аю, аєш, недок. 1. Робити глибокі вдих і видих, посилено дихати (звичайно під впливом якихось почуттів). Олеся лежала, як труп, і тільки перед вечором почала важко зітхати та дихати, не розплющуючи очей (Н.-Лев., III, 1956, 162); Ночами йому, видно, гіршало, бо чути було, як він зітхає в темряві, стримуючи біль, поскрипує зубами (Гончар, III, 1959, 177); Матроси тихо зітхають, зиркаючи раз у раз на Марію (Кучер, Чорноморці, 1956, 444); * Образно. Цілу ніч до зорі я не спала. Прислухалась, як море шуміло. Як таємная хвиля зітхала - І як серце моє стукотіло (Л. Укр., І, 1951, 65).
2. по кому - чому, рідко об кому - чому. Сумувати, журитися за ким-, чим-небудь. Та й було об чому зітхати: після смерті князя добро його узяли в опеку [опіку], дожидаючи сина з столиці (Мирний, IV, 1955, 31); // по кому, розм. Бути закоханим у кого-небудь. Грицько був хлопець «геройський», як говорили про нього на селі: рослий, сильний, відважний... А до всього ще і вродливий. Не одна дівчина зітхала по ньому (Головко, II, 1957, 514).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зітхаю | зітхаємо |
2 особа | зітхаєш | зітхаєте |
3 особа | зітхає | зітхають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зітхатиму | зітхатимемо |
2 особа | зітхатимеш | зітхатимете |
3 особа | зітхатиме | зітхатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зітхав | зітхали |
Жіночий рід | зітхала | |
Середній рід | зітхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зітхаймо | |
2 особа | зітхай | зітхайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зітхаючи | |
Минулий час | зітхавши |