казитися
КАЗИТИСЯ, кажуся, казишся, недок. 1. Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. Пан кричав, казився (Фр., X, 1954, 288); - Пам'ятаю, німці геть казилися, розшукуючи якогось «Івана Івановича» (Ю. Янов., І, 1954, 114); * Образно. Казилась хуртовина (Коп., Вибр., 1948, 213).
2. розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). Попереду, біля червоної корогви, казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака і крутились із парубками (Стор., І, 1957, 360).
@ Казитися з жиру - коверзувати, дуріти з розкошів. Багатирі, дуки гуляють-бенкетують! З жиру не знають, що робити, та казяться! (Мирний, III, 1954, 92).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кажуся | казимося |
2 особа | казишся | казитеся |
3 особа | казиться | казяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | казитимуся | казитимемося |
2 особа | казитимешся | казитиметеся |
3 особа | казитиметься | казитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | казився | казилися |
Жіночий рід | казилася | |
Середній рід | казилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | казімося | |
2 особа | казися | казіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | казячись | |
Минулий час | казившись |