квінтесенція
КВІНТЕСЕНЦІЯ, ї, ж. Основа, суть чого-небудь; найсуттєвіше, найголовніше. Квінтесенція тієї розмови така: партія має одну генеральну лінію, але у практиці може міняти тактику і методи боротьби (Вільде, Сестри.., 1958, 241); Подія і факт не тяжать над письменником, автор подав життя в оригінальному художньому сплаві. Він його відтворює, за висловом В. Бєлінського, як своєрідну художню квінтесенцію дійсності (Літ. Укр., 13.III 1962, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квінтесенція | квінтесенції |
Родовий | квінтесенції | квінтесенцій |
Давальний | квінтесенції | квінтесенціям |
Знахідний | квінтесенцію | квінтесенції |
Орудний | квінтесенцією | квінтесенціями |
Місцевий | на/у квінтесенції | на/у квінтесенціях |
Кличний | квінтесенціє | квінтесенції |