квітчастий
КВІТЧАСТИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Дітей маленьких двоє.. по квітчастих Лугах підгірських.. Ішли з села (Фр., X, 1954, 49); Швидко, швидко летить поїзд!.. Високі гори, квітчасті долини, швидкі річки - все так швидко повстає і зникає (Л. Укр., III, 1952, 521); А тепер степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Мас., Сорок.., 1957, 39); // Який зображує квіти, зелень. Вікна були обкладені квітчастою мозаїкою (Н.-Лев., IV, 1956, 15); В своєму легкому платті, з квітчастими візерунками, вона була подібна до красивої пташки (Гур., Наша молодість, 1949, 100).
2. Різного кольору; різнобарвний. З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (Кир., Вибр., 1960, 247); // Пістрявий, строкатий. Дітвора біля нього крутилась - червоні фези, квітчасті халати, аж в очах рябіло (Коцюб., II, 1956, 159).
3. перен. Дуже прикрашений; примхливий, пишний (про мову, слова тощо). Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців [земцям] за ту честь, якою вітали їх (Мирний, III, 1954, 289).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | квітчастий | квітчаста | квітчасте | квітчасті |
Родовий | квітчастого | квітчастої | квітчастого | квітчастих |
Давальний | квітчастому | квітчастій | квітчастому | квітчастим |
Знахідний | квітчастий, квітчастого | квітчасту | квітчасте | квітчасті, квітчастих |
Орудний | квітчастим | квітчастою | квітчастим | квітчастими |
Місцевий | на/у квітчастому, квітчастім | на/у квітчастій | на/у квітчастому, квітчастім | на/у квітчастих |