кетяг
КЕТЯГ, рідко КИТЯГ, а, ч. Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Вовчок, І, 1955, 100); Під вікном школи зеленіли густі кущі. Досить простягти руку і можна вже гратися кетягами бузку (Панч, Іду, 1946, 82); // Волоть, волоття. Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси (Коцюб., І, 1955, 245).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кетяг | кетяги |
Родовий | кетяга | кетягів |
Давальний | кетягові, кетягу | кетягам |
Знахідний | кетяг | кетяги |
Орудний | кетягом | кетягами |
Місцевий | на/у кетязі | на/у кетягах |
Кличний | кетягу | кетяги |