киплячий
КИПЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до кипіти 1, 2. На пристані матроси мастили киплячою смолою днище великого катера (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 67); Внесла [наймичка] для канцеляристів киплячий самовар (Вас., Незібр. тв., 1941, 177); Скочив [Марусяк] на коня - і, мов в обійми матері рідної, кинувся в шумливі, киплячі хвилі (Хотк., II, 1966, 247); // у знач. прикм., перен., рідко. Гарячий (у 2 знач.). Вона була якась палка.. Що спочує, то з самої душі, з самого серця, щирого, киплячого... (Вовчок, І, 1955, 261).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | киплячий | кипляча | кипляче | киплячі |
Родовий | киплячого | киплячої | киплячого | киплячих |
Давальний | киплячому | киплячій | киплячому | киплячим |
Знахідний | киплячий, киплячого | киплячу | кипляче | киплячі, киплячих |
Орудний | киплячим | киплячою | киплячим | киплячими |
Місцевий | на/у киплячому, киплячім | на/у киплячій | на/у киплячому, киплячім | на/у киплячих |