клен
КЛЕН, а, ч. Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами. Увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені (Вовчок, І, 1955, 183); За закрутом, на горбочку, з-за великих пишних кленів виглянула біла церква (Коцюб., І, 1955, 309); Вздовж дороги насаджують клени, Ряд за рядом, з села до села (Нагн., Вибр., 1957, 96); // род. у збірн. Деревина цього дерева. Сосна, смерека, клен, липа... Все йде у виробництво (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клен | клени |
Родовий | клену | кленів |
Давальний | кленові, клену | кленам |
Знахідний | клен | клени |
Орудний | кленом | кленами |
Місцевий | на/у клені | на/у кленах |
Кличний | клене | клени |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клен | клени |
Родовий | клена | кленів |
Давальний | кленові, клену | кленам |
Знахідний | клен | клени |
Орудний | кленом | кленами |
Місцевий | на/у клені | на/у кленах |
Кличний | клене | клени |