А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

ковальчук

КОВАЛЬЧУК, а, ч. 1. Підмайстер коваля. Змалку сиротою лишився [коваль], змалку по наймах біля череди, потім за ковальчука в кузні, по заробітках (Головко, II, 1957, 211); Юрко Корж - ковальчуком при дядьку Федосію працює (Мушк., Чорний хліб, 1960, 16).

2. розм. Син коваля.

ковальчук - іменник, чоловічий рід, істота
ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийковальчукковальчуки
Родовийковальчукаковальчуків
Давальнийковальчукові, ковальчукуковальчукам
Знахіднийковальчукаковальчуків
Оруднийковальчукомковальчуками
Місцевийна/у ковальчуку, ковальчуковіна/у ковальчуках
Кличнийковальчукуковальчуки