ковалювати
КОВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Займатися ковальством, працювати ковалем. [Ялина:] Тарас ковалює!.. [Єфрем:] А в нас ковалів в слободі не треба?.. (Кроп., IV, 1959, 346); У вільний час Лукич ковалює в кузні нарівні з Ілончиним батьком (Гончар, І, 1954, 458); В єдиній на всю Вербівку кузні, де ковалював Лаврін Перегуда з сином Онопрієм, тепер стояв гук від зорі до зорі (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковалюю | ковалюємо |
2 особа | ковалюєш | ковалюєте |
3 особа | ковалює | ковалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковалюватиму | ковалюватимемо |
2 особа | ковалюватимеш | ковалюватимете |
3 особа | ковалюватиме | ковалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ковалював | ковалювали |
Жіночий рід | ковалювала | |
Середній рід | ковалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковалюймо | |
2 особа | ковалюй | ковалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ковалюючи | |
Минулий час | ковалювавши |