ковток
КОВТОК1, тка, ч. 1. Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання. Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Кв.-Осн., II, 1956, 202); Двома ковтками спорожнив [Каргат] склянку, пересунув свій стілець до вікна й заглибився в свої папери та книжки (Шовк., Інженери, 1948, 213); Вхопивши барило з водою, жлуктить [Кузьма] нахильці, аж чути ковтки: глог-глог... (Гончар, Тронка, 1963, 188).
2. Кількість рідини, яку можна проковтнути одним таким рухом. Кайдашиха знов притулила губи до чарки 1.. вкинула в рот один ковток (Н.-Лев., II, 1956, 281);Бойченко жадібно відпив з склянки ковток води (Гур., Життя.., 1954, 321); // Незначна кількість їжі, питва. Самим поки що напитися ніде: кидай агрегаті біжи аж до цих бочок за ковтком води (Гончар, Тронка, 1963, 189).
КОВТОК2, тка, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Диви, які ковтки он На собаці (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ковток | ковтки |
Родовий | ковтка | ковтків |
Давальний | ковткові, ковтку | ковткам |
Знахідний | ковток | ковтки |
Орудний | ковтком | ковтками |
Місцевий | на/у ковтку | на/у ковтках |
Кличний | ковтку | ковтки |