козарлюга
КОЗАРЛЮГА, и, ч. Збільш. до козак 1-5. Кривоніс сидів біля свого куреня.. Був з нього козарлюга забісований (Стор., І, 1957, 399); Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (Довж., І, 1958, 237); - От і впізнай його. Який же козарлюга став! Заходь, заходь, синку! (Минко, Ясні зорі, 1951, 91); - Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | козарлюга | козарлюги |
Родовий | козарлюги | козарлюг |
Давальний | козарлюзі | козарлюгам |
Знахідний | козарлюгу | козарлюг |
Орудний | козарлюгою | козарлюгами |
Місцевий | на/у козарлюзі | на/у козарлюгах |
Кличний | козарлюго | козарлюги |